Галлюциногенные грибы ЛСД KRAKEN рабочий сайт Сыктывкар что такое

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Мля, друзья, вы не поверите, что со мной произошло! Так иначе не могу, братцы, так иначе!

Так вот, началось все с того, что я решил закладить псилоцибиновые грибы, спарив их с транками. Мрак полнейший, днем ночь, ночью день, просто завал! Я даже не мог плюнуть на такую закладку, думал, что просто делец пошутил и сделал какой-то левак.

Но тут я услышал, что один нормальный девелопер где-то сдавал экзамен ЕГЭ с шпаргалкой, причем в заднице, ни много ни мало. Ох, чувак, шмаль-то какой! Я подумал, а почему бы и мне не попробовать такой трюк? Это было что-то новенькое, что-то, что точно можно было запилить в своем треке!

Вот я и начал планировать свою экспедицию. Взял в руки шпаргалку и решил написать на ней все формулы, ну, чтобы двинуться по жизни и сдать ЕГЭ на пять баллов. Да ладно, хапнул я грибков, и поехал к друзьям, чтобы повеселиться и закрыть свои глаза на проблемы.

Тот день был, мля, ахуенным! Я заебался ржать, как конь, ни о каком ЕГЭ и шпаргалке даже не вспоминал. Я гонялся за бабками по улицам нашего города, как настоящий гангста! Всякую хуйню попробовал, да так, что теперь не уверен, что это была просто химия.

И вот, похмельная голова, а я все равно решил пойти сдавать ЕГЭ. Ну, мало ли, может быть, что-то останется от грибковой мудрости. Пришел к дверям школы, а там стойка Экзаменационного центра. Думал, проходи мимо, но народу было полно, и моя гордость подсказала мне, что я смогу, независимо от состояния, сделать это!

Прошел, братцы, в аудиторию, а на глаза мне попадается место передняя средняя – это же какой-то прикол! Уже решил присесть, чтобы отдохнуть, но потом подумал, а почему бы мне не полежать на потолке? И вот, я встал на стол, лежу, но я все равно не смог не озаботиться проблемой с шпаргалкой.

Тут какой-то гандон, который всем велел оставить вещи на полу, начал ругаться на меня, чтобы я спрыгнул. Чел, ты че, офигел, что я сделаю потом, когда я спрыгну? Ну, думал я, прийдется положить в рот. А как же иначе, если шпаргалка в заднице?

Не знаю, братцы, как это получилось, но меня отпустили нахуй из аудитории. Я ни разу не сдал ЕГЭ, несмотря на свое нечеловеческое состояние! Но, честно говоря, был горд собой, хоть и вернулся ни с чем. Лучше треки писать, вдохновляться и не париться по поводу каких-то ЕГЭ и шпаргалок. Ну, может, иногда хапнуть шмалю, чтобы отдохнуть от этой суматохи, но с экзаменами надо быть осторожным, братцы!